Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2015 року Справа № 910/1355/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Божок В.С.- головуючого, Сибіги О.М., Шаргала В.І.перевіривши матеріали касаційної скаргизаступника прокурора міста Києвана постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.04.2015 у справігосподарського суду міста Києваза позовомпершого заступника прокурора Деснянського району м. Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради та Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) до1.Деснянської районної у м. Києві адміністрації; 2.Дочірнього підприємства "Техком" товариства з обмеженою відповідальністю "Техком";третя особаРегіональне відділення Фонду державного майна України по м. Києвупропро визнання недійсним договору та витребування нерухомого майнав судовому засіданні взяли участь представники:від позивача:Крижний Я.О. - дов. №001-1113 від 16.04.2015;від відповідачів:1)не з'явились; 2)Медведська В.В. - дов. б/н від 03.07.2014; Крохмалюк Ю.В.(директор);від третьої особи:не з'явились;від Генеральної прокуратури України:прокурор відділу Романов Р.О. - посв. №014714 від 21.01.2013;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням від 05.01.2015 господарського суду м. Києва (суддя: Васильченко Т.В.) в задоволені позову відмовлено.

Постановою від 20.04.2015 Київського апеляційного господарського суду (судді: Руденко М.А. - головуючий, Пономаренко Є.Ю., Дідиченко М.А.) рішення від 05.01.2015 господарського суду м. Києва залишено без змін.

Судові рішення мотивовані тим, що Київська міська рада не довела належними доказами право власності на спірне нежитлове приміщення, а допущені органами публічної влади порушення при визначенні умов і порядку приватизації не можуть бути безумовною підставою для визнання спірного договору купівлі-продажу недійсним, а також повернення приватизованого майна державі.

Не погоджуючись з судовими рішеннями заступник прокурора м. Києва звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою і просить їх скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову. Скаржник вказує, що судами апеляційної інстанції порушено та невірно застосовано норми матеріального та процесуального права, зокрема ст.ст.203, 215, 321, 327, 329, 658 Цивільного кодексу України, Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Закону України "Про оцінку земель" та ст.ст. 35, 43 Господарського процесуального кодексу України. Також в обґрунтування своїх доводів скаржник посилається, що на момент укладення оспорюваного договору та прийняття рішення Деснянською районною у місті Києві радою №32 від 28.10.2008 №32 Деснянська районна у місті Києві рада була позбавлена повноважень щодо відчуження майна, у тому числі, шляхом продажу об'єктів права комунальної власності міста Києва, зокрема, нежитлового приміщення площею 302,70 кв.м. на вул. Закревського, 29 у місті Києві.

У відзиві на касаційну скаргу ДП "Техком" ТОВ "Техком" просить залишити постанову від 20.04.2015 Київського апеляційного господарського суду без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Інші учасники судового процесу не скористались правом, наданим ст.1112 Господарського процесуального кодексу України, відзиви на касаційну скаргу до Вищого господарського суду України на момент прийняття постанови у справі не надали.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваного судового акта, знаходить необхідним відмовити у задоволені касаційної скарги.

Господарськими судами встановлено, що рішенням виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів №26 від 13.01.1992 "Про формування комунального майна міста та районів" затверджено перелік комунального майна, що перебуває у власності територіальної громади районів м. Києва та перелік майна, яке перебуває у власності м. Києва, відповідно якого нежилі приміщення на вул. М. Закревського, 29 в м. Києві передані до комунальної власності територіальної громади Деснянського району м. Києва.

Рішенням Київської міської ради №3/1437 від 06.09.2001 "Про районні у м. Києві ради" вирішено утворити районі у м. Києві ради згідно з переліком, що реорганізуються відповідно законодавства України та адміністративно-територіального устрою, затвердженого рішенням Київради №280/1257 від 27.04.2001 "Про межі нових адміністративних районів м. Києва та організаційні заходи по проведенню адміністративно-територіальної реформи".

Пунктом 7.1 вказаного рішення №3/1437 від 06.09.2001 внесено на розгляд Київської міської ради пропозиції щодо передачі у відання новоутворених районних у м. Києві рад майна, коштів, підприємств, установ та організацій. При цьому, районні у м. Києві ради, утворені згідно з зазначеним рішенням, є правонаступниками прав і обов'язків в частині майна, переданого новоутвореним територіальним громадам відповідно до нового адміністративно-територіального устрою та законодавства України (п.8 рішення).

Рішенням Київської міської ради №84-1/84 від 28.08.2008 "Про внесення змін до рішення Київради №208/1642 від 27.12.2001 "Про формування комунальної власності територіальних громад районів міста Києва" внесено зміни до переліку об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Києва та включено до нього нежитлові приміщення на вул. Закревського, 29.

Рішенням Деснянської районної в місті Києві ради №32 від 28.10.2008 до переліку об'єктів комунальної власності Деснянського району м. Києва, що підлягають приватизації шляхом викупу включені приміщення за адресою: м. Київ, вул. Закревського, 29, якими користувалось ДП "Техком" на підставі договорів оренди починаючи з 09.09.2002 року.

На виконання даного рішення Деснянської районної у м. Києві ради представництвом ФДМУ у Деснянському районі м. Києва 30.10.2008 видано наказ № 90, про продаж шляхом викупу нежитлового приміщення за адресою: м. Київ, вул. Закревського, 29, яке орендує ДП "Техком".

11.12.2008 представництвом ФДМУ у Деснянському районі м. Києва видано наказ №108 про проведення приватизації нежитлового приміщення, яке орендує ДП "Техком" ТОВ "Техком", що знаходиться за адресою: 02217, м. Київ, вул. Закревського, 29, шляхом викупу.

За наслідками проведеної приватизації, 10.06.2009 представництво ФДМУ у Деснянському районі м. Києва (продавець) та ДП "Техком" ТОВ "Техком" (покупець) уклали договір купівлі-продажу приміщення шляхом викупу, за умовами якого продавець продав, а покупець купив нежитлові приміщення з №1 по №12 (групи приміщень №10), приміщення з №1 по №9 (групи приміщень №11) (в літ. А), загальною площею - 302,70 кв.м., що складає 12/100 частини (від нежилого будинку площею 2426,70 кв.м), які знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Закревського Миколи, буд. 29 (п. 1.1. договору).

Договір посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Алєксєєвою Н.О. та зареєстровано в реєстрі за №1293. Посвідчуючи вказаний договір купівлі-продажу, нотаріус з'ясував, що відчужувані нежитлові приміщення №1 по №12 (групи приміщень №10), приміщення з №1 по №9 (групи приміщень №11) (в літ. А), загальною площею - 302,70 кв.м., що складає 12/100 частини (від нежилого будинку площею 2426,70 кв.м), які знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Закревського Миколи, буд. 29 належать територіальній громаді Деснянського району м. Києва на підставі рішення виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів №26 від 13.01.1992 "Про формування комунального майна міста та районів", зареєстрованого в БТІ м. Києва 07.08.1996 та записано в реєстрову книгу за №1019-П.

Також відповідно інформації Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна №44629 (И-2014) від 27.11.2014 перереєстрація права власності на спірне майно за Київською міською радою на час укладання спірного договору купівлі-продажу не відбулась, що не заперечувалось представниками сторін в судовому засіданні.

Таким чином, єдиним власником майна на момент укладення оспорюваного договору купівлі-продажу від 10.06.2009 була територіальна громада Деснянського району м. Києва, про що було зазначено в довідці БТІ.

У пункті 1.2 вищевказаного договору також вказали, що відчужувані нежитлові приміщення належать територіальній громаді Деснянського району м. Києва на підставі рішення виконавчого комітету Київської міської Ради народних депутатів №26 від 13.01.1992 "Про формування комунального майна міста та районів", зареєстрованого в БТІ міста Києва 07.08.1996 та записано в реєстрову книгу за № 1019-П.

Покупець зобов'язується прийняти вказані приміщення і сплатити ціну відповідно до умов, що визначені в цьому договорі та пройти реєстрацію права власності на приміщення в бюро технічної інвентаризації м. Києва.

Відповідно п.п. 1.3 та 1.5 договору право власності на приміщення переходить до покупця з моменту сплати повної вартості придбаного приміщення та державної реєстрації. Ціна продажу об'єкта становить 1928367,60 грн. з ПДВ.

На виконання вказаного вище договору купівлі-продажу 07.08.2009 сторони підписали акт приймання-передачі приміщення, відповідно якого продавець передав, а покупець прийняв нежитлові приміщення з №1 по №12 (групи приміщень №10), приміщення з №1 по №9 (групи приміщень №11) (в літ. А), загальною площею - 302,70 кв.м., що складає 12/100 частини (від нежилого будинку площею 2426,70 кв.м), які знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Закревського Миколи, буд. 29.

Господарськими судами встановлено, що ДП "Техком" ТОВ "Техком" сплатив 1928367,60 грн. на рахунок представництва Фонду державного майна України у Деснянському районі м. Києва в ГУДК України у м. Києві, що підтверджується платіжними дорученнями № 32 від 08.07.2009 та №35 від 05.08.2009 та здійснив реєстрацію права власності на приміщення в Київському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, таким чином, ДП "Техком" ТОВ "Техком" набуло право власності на спірне майно.

За ч.1 ст. 215 Цивільного Кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Вказані положення статті 203 Цивільного кодексу України визначають такі підстави недійсності правочину: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Господарські суди встановили, що за змістом договору купівлі-продажу приміщення шляхом викупу від 10.06.2009 він укладений на підставі вільного волевиявлення, не суперечить законодавству, не порушує права і охоронювані законом інтереси громадян або суб'єктів господарювання, сторони досягли істотних його умов.

Відповідно п.5 ст.27 та ч.6 ст.29 Закону України "Про приватизацію державного майна" на вимогу однієї із сторін договір купівлі-продажу може бути розірвано або визнано недійсним за рішенням суду в разі невиконання іншою стороною зобов'язань, передбачених договором купівлі-продажу, у визначені строки.

Порушення встановленого законодавством порядку приватизації або прав покупців є підставою для визнання недійсним договору купівлі-продажу об'єкта приватизації в порядку, передбаченому законодавством України.

Інших підстав для визнання договорів купівлі-продажу об'єкта приватизації, ніж визначені наведеними статтями, приватизаційне законодавство не містить.

Господарські суди дійшли висновку, що органи приватизації, як органи публічної влади, мали виключні повноваження щодо встановлення умов приватизації та ухвалення необхідних для їх проведення актів, не погоджують своїх дій та рішень з покупцями, які не мали і не могли мати можливості перевіряти правильність їх рішень та зобов'язані були дотримуватись встановлених умов та порядку приватизації. Таким чином, ДП "Техком" ТОВ "Техком" не мало можливості перевірити правильність рішень органів приватизації, як органів публічної влади.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 26.06.2013, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.11.2013 та постановою Вищого господарського суду України від 14.01.2014, у справі №910/7064/13 визнано недійсним пункт 1 рішення Деснянської районної у м. Києві ради № 32 від 28.10.2008 "Про перелік об'єктів, які підлягають приватизації у 2008-2009 роках" згідно з додатком про включення до переліку об'єктів, які підлягають приватизації у 2008-2009 роках шляхом викупу нежитлового приміщення по вул. Закревського, 29, нежитлового приміщення по вул. Бальзака, 64, нежитлового приміщення по вул. Закревського, 51/2 у Деснянському районі м. Києва.

Однак, господарські суди дійшли висновку, що визнання недійсним пункту 1 рішення Деснянської районної у м. Києві ради № 32 від 28.10.2008 "Про перелік об'єктів, які підлягають приватизації у 2008-2009 роках" згідно з додатком про включення до переліку об'єктів, які підлягають приватизації у 2008-2009 роках шляхом викупу нежитлового приміщення на вул. Закревського, 29 у Деснянському районі м. Києва, з підстав перевищення повноважень, не призводить до зміни правовідносин, що виникли на підставі цього рішення.

Відповідно ч.1 ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини" 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" №475/97-ВР від 17.071997 ратифіковано Конвенцію про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Перший протокол та протоколи № 2, 4, 7, 11 до Конвенції.

Згідно ч. 1 ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997 кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Виходячи зі змісту пунктів 32-35 рішення Європейського суду з прав людини від 24.06.2003 "Стретч проти Сполученого Королівства" майном у значенні статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод вважається законне та обґрунтоване очікування набути майно або майнове право за договором, укладеним з органом публічної влади.

Рішенням Європейського суду з прав людини від 24.06.2003 "Стретч проти Сполученого Королівства" встановлено, що, оскільки особу позбавили права на його майно лише з тих підстав, що порушення були вчинені з боку публічного органу, а не громадянина, то в такому випадку мало місце "непропорційне втручання у право заявника на мирне володіння своїм майном та, відповідно, відбулось порушення статті 1 Першого протоколу Конвенції", отже визнання недійсним договору, згідно якого покупець отримав майно від держави, та подальше позбавлення його цього майна на підставі того, що державний орган порушив закон, є неприпустимим.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідна правова позиція наведена в постанові Вищого господарського України від 13.07.2014 у справі № 910/1354/13 та постанові Верховного Суду України від 14.03.2007 у справі №21-8во07.

Абзацом 22 вказаної вище постанови Верховного суду України від 14.03.2007 у справі №21-8во07 "Про аспекти розгляду справ про приватизацію майна" визначено, що самі по собі допущені органами публічної влади порушення при визначенні умов і порядку приватизації не можуть бути безумовною підставою для визнання приватизаційних договорів недійсними, повернення приватизаційного майна державі, порушуючи право власності покупця, якщо вони не допущені в наслідок винної, протиправної поведінки самого покупця.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що господарські суди застосувавши практику Європейського суду з прав людини при розгляді справи, врахував, що ДП "Техком" ТОВ "Техком", уклавши договір купівлі-продажу приміщення шляхом викупу від 10.06.2009 та перераховуючи кошти за нього відповідно умов договору правомірно очікувало на набуття права власності в значенні статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

Відповідно ст.ст. 1115, 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція на підставі вже встановлених фактичних обставин справи перевіряє рішення місцевого господарського суду чи постанови апеляційного суду виключно на предмет правильності застосування згаданими судами норм матеріального чи процесуального права, тобто в межах юридичної оцінки фактичних обставин справи; касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що господарськими судами дана правильна юридична оцінка обставинам справи, тому судові рішення відповідають чинному законодавству України та обставинам справи і підстав для їх скасування немає.

Керуючись ст.1115, п.1 ст.1119, ст.11111, ст.11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ :

В задоволені касаційної скарги відмовити.

Постанову від 20.04.2015 Київського апеляційного господарського суду зі справи №910/1355/13 залишити без змін.

Головуючий В.С. Божок

Судді О.М. Сибіга

В.І. Шаргало